Какими бы ни были, Боже, мои слова,
Какими бы ни были, Боже, мои мысли.
Тобою я призвана, Боже, навсегда,
Я для Тебя не стану в небе лишней.
2р.
Я, Боже мой, призвана Тобой,
Всегда предо мною образ Твой.
Когда по утрам я молиться хочу,
Я в небо кричу! Я в небо кричу!
Припев:2р.
Боже, благой! Небесный и земной!
2р.
Всем сердцем я с Тобой.
Покрой меня Собой.
Какими бы ни были, Боже, мои слова,
Какими бы ни были, Боже, мои мысли.
Тобою я призвана, Боже, навсегда,
Я для Тебя не стану в небе лишней.
2р.
Там в небе, Голгофского нет Креста,
Царит вечной жизни полнота.
Там ведь не кончается чудный рассвет,
Там Господа свет! Там Господа свет!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
